ІНТЕРВ'Ю

 
 

ІНТЕРВ'Ю

ІНТЕРВ'Ю



  Володимир Волинський:      «Поганих собак не буває!»

 

00020dxa Мій перший собака з’явився з благословення батьків ще у шкільному віці.  Головна умова, яку мені висунули на сімейній раді:  вигул собаки – суто мій обов’язок без права самоусунення. Я погодилася на всі ультиматуми й протягом багатьох років старанно дотримувалася їх. Собака, яку придбали мені був уже дорослим, зі сформованим характером і звичками, тому особливої радості мені не приніс. Через багато років я знайшла в парку цуценя метиса пекінеса, який одинадцять років був мені вірним другом і практично не приносив жодних клопотів.

   І ось, не уявляючи свого життя без собачого спілкування, я вирішила завести елегантного ягдтер’єра. Простудіювавши перед тим безліч літератури з утримання і виховання собак цієї породи.  Щойно енергійна, мисливська Нора з’явилася в моїй квартирі, я зрозуміла, що весь мій багаторічний досвід і кінологічні знання зведено нанівець. Це миле створіння було некероване, до того ж почало відверто завойовувати лідерство не лише на моїй житловій площі, але й над моєю особистістю. Отож, довелося терміново шукати, так би мовити, собачого вчителя. Так я познайомилася зі спеціалістом з корекції поведінки собак Володимиром Волинським. Інтерв’ю з ним пропоную читачам.

- Пане Володимире, з якого віку треба починати дресирувати собаку?

  З перших днів вашого спілкування з собакою, а це приблизно з двомісячного віку цуценяти, - розповідає Володимир Волинський, - починається вивчення базових елементів спілкування. У цей час відбудеться процес соціалізації собаки, що є надзвичайно важливим у подальшому спілкуванні собаки з людиною. Встановлюється контакт між господарем і собакою, цуценя вивчає його міміку, засвоює жести й голосову інтонацію, призвичаюється до умов співіснування з людиною. З собакою треба багато гратися, гуляти, приділяти максимум уваги.

  Приблизно у тримісячному віці вже можна  поступово, без примусу, у вигляді гри пробувати засвоювати перші  команди послуху. Спочатку - це кличка й основні команди: "до мене", "місце", "гуляти". Саме ці три команди дозволяють керувати поведінкою вашого маленького вихованця, не завдаючи шкоди його ще дитячій, незміцнілій психіці.  А вже на пізнішому етапі, в піврічному віці, серйозно братися за  щоденні регулярні навчання.(детальніше тут>>>)

  Існують різні думки що до того, з якого віку починати дресирування собаки. Дехто пропонує аж з року, оскільки використовує механічний метод впливу на поведінку собаки, тобто метод примусу, який полягає в смиканні повідком, натисканні на спину собаки, щоб тварина підкорилася й виконала певну команду. Цей метод застарілий і сягає корінням у радянську епоху ДТСААФів. Також існує думка, що можна починати дресирування з трьохмісячного віку, що, на мою думку, - зарано. У дитячому віці цуценяті можна легко травмувати психіку, особливо, якщо за процес виховання береться непрофесіонал. Я у своїй практиці розпочинаю навчання з шестимісячного віку, що є оптимальним часом для засвоєння вже підрослим цуценям команд курсу послуху.(детальніше тут >>>)

  • Отже, курс послуху - це так як початкова школа, без якої не можна освоїти вищі студії?

  - Саме так. Часто власники собак службових порід просять пройти з шестимісячними цуценятами захисний курс дресури, тобто навчити агресії. Так як, на їхню думку, собака вже великий і може захищати господаря і його територію. В таких випадках люблю проводити паралель -  це рівнозначно, як відправити чотирнадцятилітнього хлопчика на двобій з дорослим дядьком. Не дивлячись на великі габарити собаки, його психіка ще дитяча й повністю не сформована. Хоча, спостерігаючи збоку, як він нападає на чужих, можна вирішити, що це дорослий, грізний пес. Насправді ж у цьому віці собака лише пробує свої сили. І якщо його активно вчити курсу агресії, можна отримати некерованого, надмірно агресивного собаку, можливо, навіть не придатного до подальшого проживання поруч з людиною. Тому вкотре наголошую, що курс захисної караульної служби – складний і відповідальний, а тому вивчати його потрібно, коли собака вже повністю сформований фізично й психічно. І найголовніше – собака має перед цим вивчити загальний курс послуху, інакше першим об’єктом нападу неслухняного агресивного собаки стане сам господар.

-Що ж входить у поняття базових команд і для чого вивчати їх?

 - Саме слово базові, означає основа. Це основні команди, з яких треба починати правильні стосунки з собакою. А вже потім на вивчені команди можна надбудовувати команди караульно-захисної служби, слідової роботи, аджиліті. Базові команди складають основу загального курсу послуху. На жаль, доводиться спостерігати за багатьма дресирувальниками, які на догоду клієнтам беруться навчати собак будь-чому, минаючи загальний курс дресури. Такі горе-дресирувальники часто навіть і не усвідомлюють, що  завдають серйозні травми собачій психіці й викривляють правильний процес навчання. Іноді після втручання таких «зоопсихологів» уже практично не можливо повернути собаку до психічної норми.  Для порівняння, це так як не навчити першокласників елементарно рахувати, а відразу взятися за вивчення вищої математики.

- Після проходження  базового курсу послуху собака запам’ятовує команди на все життя чи треба їх час від часу повторювати?

- Поведінка собаки під час виконання тих чи інших команд не є природною і життєво необхідною, їй властиво стиратися з пам’яті. Тому протягом перших трьох років необхідно регулярно повторювати вивчені команди, приділяючи їм хоча б 20-30 хвилин щодня.

- Невеликий енергійний ягдтер’єр і масивний грізний ротвейлер, обоє представляють собачий рід, хоча й різні за екстер’єром і темпераментом. Чи послуговуєтеся різним підходом до корекції поведінки собак різних порід?

-  Службова, мисливська, декоративна, кожна собака дресирується практично однаково, лише з невеликим урахуванням певних особливостей породи. Скажімо, представники однієї породи, на приклад, ротвейлери зазвичай швидше засвоюють команди й чітко їх виконують, а ось до алабаїв треба більше терпіння і наполегливості. Дресирування – це можливість коригувати поведінку собаки за допомогою інстинктів, а вони у всіх собак однакові не залежно від породи й статі. Перебуваючи в людському суспільстві, собака продовжує жити за своїми собачими законами й послуговуватись інстинктами, які забезпечують виживання. Тому й людей собака сприймає, як членів своєї зграї, встановлює з ними стосунки так, як би це робила з іншими представниками своєї зграї. Чим більша сім’я, тим чіткіше сформована ієрархія в собачому розумінні. Дуже часто собаки визнають за лідера молодого, сильного чоловіка, так би мовити, голову сімейства, зате відверто ігнорують старих людей і дещо поблажливо ставляться до малих дітей. Помилкою багатьох власників собак є олюднення їхніх вихованців, особливо схильні до цього жінки. Вони розмовляють з собаками, немов з малими дітьми, присоромлюють їх і сподіваються на розуміння. Насправді скільки б ви не розмовляли, собака ніколи не зрозуміє вас, він може вловлювати лише інтонацію, яку вивчив живучи поруч з вами,  мову жестів і набір голосових сигналів, тобто команди. Саме команди, які дають можливість спілкуватися, а точніше керувати собакою, вивчаємо протягом курсу дресирування. Вони входять до базового курсу дресури й однакові для всіх собак не залежно від породи й розміру.(детальніше тут>>>)

- До речі, коли мова зайшла про лідерство, знаю, що існує теорія згідно з якою дресирувати собаку в сім’ї має право лише лідер. Чи справді це так?

- Це хибна теорія. Під час своїх занять я намагаюся залучати до дресирування всіх членів родини: і господаря, і дітей, і літніх людей. Інша річ, що на курс дресирування не завжди всім вистачає терпіння, особливо це стосується бабусь і дідусів, які вважають, що собака має їх слухати автоматично, зважаючи на їхній поважний вік. Хоча насправді саме в літніх  людей собаки відчувають слабинку й часто ігнорують їх. Саме в процесі виховання зростає в очах собаки статус кожного члена сім’ї. Як відомо, собака має посісти своє місце в самому низу ієрархічної драбини й усвідомити, що він наймолодший член сім’ї. Досягається такий результат не приниженням собаки, не зневажанням його потреб, не насильством, а процесом виховання, щоденними заняттями і навіть іграми  під час яких в очах чотирилапого вихованця зростає ваш статус. Єдине, на що мені хочеться звернути особливу увагу, коли вже говоримо про дресирування всією сім’єю, це – на правильність подачі команд всіма членами сім’ї. Має бути єдина методика, одна схема. Якщо, скажімо, батько чітко вимагає виконання команди «сидіти» і собака її засвоїв, то й бабуся чи діти також мають її так само озвучувати і  не подавати варіанти «сядь» чи «сиди». Якщо собака навчився по команді підбігати й розвертатися біля лівої ноги господаря, він має так робити однаково у всіх. А ось дозволяти керувати вашим собакою чужим людям: знайомим, сусідам – не варто.(детальніше тут >>>)

- Тепер є багато інформації по дресируванню, чи можливо самому досягти успішних результатів у вихованні собаки?

ya-i-ralf-У своїй практиці часто зустрічався з випадками, коли до мене зверталися люди за допомогою після того, як вони самостійно намагалися дресирувати собак, користуючись книжками, інформацією з Інтернету. Щодо більшості книжок, які можна придбати в книгарнях, вони висвітлюють загальний догляд за собаками або звертають увагу на особливості певної породи. І лише наприкінці книжки можна знайти декілька сторінок по дресируванню, до того ж, здебільшого написаних, на примітивному рівні, стисло й спрощено. Цей типовий маркетинговий хід гарантує продаж книжки, але не гарантує допомоги власнику собаки в дресируванні. Що до Інтернету, то й тут через засилля інформації необізнаній людині важко знайти істину. Скажімо, в You Tube є безліч відеороликів, у яких собаки показують гарні результати, але не розкривається, як досягти їх. Навіть зірка You Tube, відомий кінолог Цезар Мілано викладає відео, рекламуючи свої професійні якості, однак, з якого не можливо скорегувати поведінку собаки. Крім цього є в Інтернеті багато дилетантства, навіть просто відвертої дурості, яку подають під маркою високого професіоналізму. Тому самотужки грамотно видресирувати собаку, не маючи досвіду й наслухавшись інтернетних порад, досить складно.

  • А як же зрозуміти, хто з кінологів справді професіонал, а хто вирішив лише підзаробити на популярній темі?

  • Для того, щоб не помилитися у виборі, необхідно збирати інформацію від незацікавлених осіб. Тобто треба поспілкуватися з тими, хто вже скористався послугами цього дресирувальника, подивитися на рівень роботи собаки, на скільки чітко він виконує команди. Скажімо, контактні дані усіх клієнтів, яким я надавав послуги, записані в блокнот, і є моєю реальною характеристикою. Багато з них зверталися вже 2-3 рази. Усе це свідчить про якість моїх послуг. Тому самих лише пафосних регалій спеціаліста – недостатньо. Треба, щоб був послужний список, який відображатиме його досвід роботи. Адже нині розвелося багато некомпетентних осіб, які розповідають про корекцію поведінки собак, а на справді не вміють поводитися з ними. Коли не має практичного досвіду, треба піддавати сумніву такий професіоналізм.(детальніше тут>>>)

  • Що ж побажаєте власникам собак на завершення нашої розмови?

  •     Всевишній дав людині в поміч чудового друга – собаку, який уже не одне тисячоліття допомагає нам не просто справлятися з різними життєвими ситуаціями, а й навіть, як знаємо з історії, виживати. Не буває поганих собак, бувають байдужі або немудрі господарі. Кожен собака піддається дресируванню, кожного собаку можна виховати, лише треба запастися бажанням, терпінням і знаннями, а також не згаяти оптимальний час. Повірте, все вкладене у чотирилапого друга обов’язково примножиться і повернеться до вас.

  • Дякую за цікаву розмову.

                                                                 Оксана КРОХМАЛЮК.

 

 


Создан 05 янв 2017